Правова позиція КЦС ВС України у справі №176/1955/20

Обставини судової справи. Позивач просив суд усунути та не чинити перешкод йому у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, а також визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з ними до досягнення ними повноліття шляхом встановлення систематичних особистих побачень без присутності матері у вихідні дні та день народження.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що спілкування батька із своїми дітьми, яким виповниться по два роки,  у вихідні дні та у день народження дітей без присутності матері, не призведе до погіршення самопочуття дітей та їх гармонійного стану, оскільки даний проміжок часу є невеликим та не спричинить негативних наслідків для дітей. Такий порядок та час спілкування батька з дітьми відповідає інтересам малолітніх, та дозволить налагодити психологічний контакт дітей з батьком і не порушить звичайних для дітей умов життя та розпорядку дня. 
Відповідач подав касаційну скаргу в якій вказав, що суди на власний розсуд, без відповідного висновку органу опіки та піклування про розв’язання спору, зробили необґрунтовані висновки, що спілкування батька із своїми дітьми без присутності матері не призведе до тяжких наслідків, погіршення самопочуття дітей та їх гармонійного стану. 
Правова позиція Верховного суду: суд погодився з тим, що суди попередніх інстанції дали належну оцінку доказам, та встановили порядок участі батька у вихованні дітей у спосіб, який найбільш відповідає інтересам останніх. Суд акцентував увагу на норми закону, якими регулюються такі правовідносини.
Зокрема вказав, що ст. 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу , проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. 
Згідно до ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. 
З урахуванням установлених у цій справі обставин, за якими між сторонами склались неприязні стосунки, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з нею, при зустрічах батька з дітьми, з участю матері між ними виникають сварки в присутності дітей, суди правильно виходили з того, що вказана обставина, зокрема присутність при зустрічах матері, може негативно впливати на психологічний та емоційний стан дітей.
 У зв’язку  з цим суд прийшов до висновку, що доводи касаційної скарги про проведення зустрічей батька виключно у присутності матері є необґрунтованими, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дітей на безперешкодне особисте спілкування.