Виправдано особу у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення про злочин

Органом досудового розслідування було встановлено, що чоловік, діючи умисно, в групі за попередньою змовою з іншою особою, достовірно знаючи про відсутність факту вчинення ОСОБОЮ_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, звернувся до органу поліції з неправдивим повідомленням про вчинення злочину у формі письмової заяви про вчинення злочину. Клієнту було інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.

Справа розглядалася Ковпаківським районним судом м. Суми.

Вироком суду першої інстанції обох обвинувачених визнано невинуватими у пред`явленому їм обвинуваченні у зв`язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 383 КК України.

В ході судового розгляду справи, захисник переконав суд, що жоден із доказів, запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України. Разом з тим, захисником було подане клопотання про визнання більшості письмових доказів не допустимими, у зв’язку з порушенням встановленої процедури їх отримання.

Внаслідок цього, зазначені докази були визнані судом очевидно недопустимими, як отриманими внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України), а за доктриною плодів отруєного дерева , яку застосовує Європейський суд з прав людини, недопустимими доказами були визнані і всі інші похідні від них докази, як такі, що пов`язані між собою.

Окрім того, суд встановив, що представники обвинувачення не надали жодного доказу на підтвердження причетності клієнта до вчинення інкримінованого йому правопорушення, у тому числі протягом тривалого часу не забезпечили явку свідків обвинувачення. Надані ж стороною обвинувачення ксерокопії допитів цих свідків, були визнанні судом не допустимими, у зв’язку з порушенням кримінально-процесуального закону під проведення цих слідчих дій.   

Недотримання ж засади безпосередності, у свою чергу, призводить до порушення інших засад кримінального провадження як-то: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Указаний принцип зумовлює обов’язки осіб, які ведуть процес: допитати підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих, експертів, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити і дослідити документи, звуко- та відеозаписи. Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом судового розгляду.

Отже, враховувавши всі обставини справи, суд визнав недоведеним обвинувачення в скоєнні інкримінованих підсудному кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383 КК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.01.2022 вирок Ковпаківського районного суду м. Суми залишено без змін.

Ознайомитися з Вироком суду можна за посилання: справа № 592/11337/13-к, ухвала апеляційного суду.